Ноги для підлоги, ласти мають море,
Для стіни є роги, кігті риють нори.
Очі хочуть всюди, все язик розкаже,
Лікті там, де люди, мускули для пляжу.
Вухо плеєр слуха, чує своє ім’я,
Рило для корита, для бюджету вим’я.
Хтось блаженний тихо ляпнув на потіху, –
Що, як раптом ноги не знайдуть підлоги, гой!..

Руки миє мило, душі – сповідальні.
Мохом лапу вкрило безвідповідально.
В наслідків – причини, у жінок – мужчини,
Але раптом ноги не знайшли підлоги, гой!

Журавель у небі, у руці синиця,
Ніби всі потреби, гладшають сідниці.
І душа в негоду має бункер в п’ятах,
Ними при нагоді можна накивати.
Накивав далеко на підошві ЕКО,
Вийшли раптом ноги на пряму дорогу, гой!