Свій шлях я до кінця,
Пройшов, в житті фінальна сцена.
Кохана моя, сповідь ця
Відверта, в ній усе про мене.

Життям наповненим я жив,
Всіма краями мандрував я.
І більше того – їх зробив
Дорогою життя я.

От шкода тільки, що придбав
Так мало, що жалю не варто.
Та я зробив усе, що мав –
І доброго, як кажуть, гарту.

Я кожен курс свій планував
Й надійний крок робив я.
Ніколи я не шкодував,
Що те життя любив я.

Так, було інколи, що я
За непосильну брався справу.
Хоч сумнів був й давився я,
Але кусок ковтав на славу.

Сміявся над і плакав за...
Любив... й втрачав усе не раз...
Непрошена бринить сльоза,
Як згадую той час я.

В благословенні оті дні
Своєї я сягав мети.
За все не соромно мені...
Лиш недосяжна була ти.

Лиш недосяжна була ти...