Це не місто каштанів і не місто квітів,
Це є мегаполіс, це є мегасіті.
Це дві країни по два берега Дніпра,
Тут є рожеві мрії і є людська біда.

Підземними тунелями об’їжджати дорожні затори,
Слухати нову історію, як людей кидають закони,
Голосувати на трасі, щоб доїхати до житла,
Підтримати сильного, відчувши – брехня.

Тут грають все: від комедії до драми.
Тут зустрінеш всіх: від святих до наркоманів.
Тут багато націй, але один скажений ритм.
Заплющать очі люди – валюта ніколи не спить.

Біля старих будинків зростають хмарочоси до неба,
Потрібні нові ідеї, минулого більше не треба.
Тут народився талант, тут вірять в розп’яття Христа,
Але золото цінують більше, воно цінніше Творця.

Приспів:
Ми холодні, мов вітер,
Ми йдемо без роздуму і думок.
Це знають навіть діти,
В метрополії не люблять помилок. (весь куплет – 2)

Я гуляв вулицями цього міста холоду,
І холод це не від снігу, але від голоду.
Люди цього мегаполіса забули про Боже світло,
В їхніх серцях банкноти, і за них їхні молитви.

Ти чув в багатьох піснях про систему цього Вавилона.
Ти бачив виставу, де актори грали ці ролі.
Я не бачу потреби повторювати це знову,
Разом із вами я хочу творити нову історію.

Так, я вірю, що в кожного із нас є покликання,
Я вірю, що ми не повинні залишатися тінями.
Чуєш, я знаю, для чого жити на землі,
Я знаю, для чого прокидатись і далі йти.

Я вірю, що кожен із нас покликаний любити,
Адже немає на світі людини, яка б змогла без цього жити.
Але поки, на жаль, все зовсім інакше,
Люди не люблять людей, люди люблять гроші і бакси.

Приспів (2)