Ми обманюємо просто, щоб було про що поговорити.
Відповідаємо на питання що хотіли зробити.
І як далі жити, і куди роки минули?
І як забути те, чого вже не забути?

Хто допоможе мені, адже я втрачаю силу?
І такі маленькі осінні дні, і такі довгі зливи.
Де мої обіцяні річні, де мої онуки, діти?
Я самотній і куди цю правду подіти?

Мені б зупинити час, мені б повернути назад,
Я справді все зміню, зроблю зовсім не так.
Але зі мною мій Бог, зі мною моя надія.
Так добре, Він мене не лишає, коли я хворію.

Біля київської п’ять мати за руки вела сина.
І він зовсім не знав, що вчора в цьому будинку ховали його діда.
Вчора в цьому будинку поховали його діда.

На цій грішній землі ми залишились самі.
Боже, чуєш, швидше нас до Себе забери. (2 рядки – 3)
На цій грішній землі ми залишились самі.
Боже, нас до Себе забери.