Під жодним прапором від жодної країни
Не плавав я у вирії життя.
Лиш кольори-фрегати України
Були єдиним якорем буття.

Та все ж опісля подвигів високих
І здійснення найзаповітних мрій
Не бачу я землі і гір широких,
Не бачу берег щастя й туги свій.

Невже за те, що скоєно й прожито
Нести мені самотності тягар?
Було життя. Була весна і літо.
Тепер лиш сильний осені удар.

Колись боявся я морської бурі.
Тепер лиш тиша ріже слух мені.
Дивуюся з людей й з людської дурі
Й топлю несказані слова в вині.

Були часи. Було порозуміння.
Колись ми жили тільки для життя.
Зберіг мій човен вітру тріпотіння,
Та монотоннішим ураз стало життя.