Колись земля у грізнім гніві,
Змішавши все – вогонь та зливи,
Здригнулась страшно, загула,
Місто порохом замела.

І пала велична Мессіна.
Тепер вона – лише руїна.
Панує холод і сміття.
Хто живий – тому каяття.

Приспів:
Її згадай! (6)

Усюди сум. Непевні кроки
Луною заглушили спокій.
То день майбутній настає,
Спати жалості не дає.

Старий фонтан виплакав сльози,
Зросив пониклі поруч лози.
Що мало зникнуть на віки –
Відродись від тепла руки.

Приспів