Під церквою протянута рука,
В сліпій печалі стулені повіки.
Вирує і шумить людське життя,
Затихло все у погляді каліки.
Проходять люди, кожний пружний крок,
В душі його – неначе грім небесний,
Ніколи не побачить він зірок,
Ніколи не побачить день прийдешній.

Приспів:
Подайте, Христа ради,
Благаю і прошу,
Цього я вам ніколи не забуду.
Подайте, Христа ради,
Благаю і прошу,
За вас я все життя молитись буду.

Можливо, хтось зупиниться на мить,
І милостиню дасть, як нагороду,
За голос, що так плаче і хрипить
У сонячну, чи дощову погоду.
Вже стільки літ це місце – його дім.
Як монумент, сидить він на газоні:
І голодно, і затишно у нім,
І тоне голос у церковнім дзвоні.

Приспів