Виконавець: Стан
Перерозподіл останніх істин.
Утворення нових, начеб-то, не знайомих речей.
Пригаданне місце, яке, щоб бачити тобі не треба мати очей.
Зробивши біль ненавмисно,
Чомусь згадаєш перший біль,
Який зробили тобі.
Зруйноване місто.
Початок мрії тим, хто бачив його іншим собі.
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай. Не досить ще! Не край!
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай.
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай. Не досить ще! Не край!
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай.
Будуєш кожен свій крок думками,
Що невгамовні, немов спалахи.
Приборкуєш гнів, чиїмось руками себе тримаєш,
Бо не маєш, ані сил, ані слів.
Болючими снами малюєш подорож,
Якою є безодня стрибків.
Які до нестями тебе закохують в останнє божевілля часів.
Тебе закохують в останнє божевілля часів.
Тебе закохують в останнє.
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай. Не досить ще! Не край!
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай.
Не чекай. Ще не час. Залиш свій тотем зграї.
Є життя. Відчувай. Не досить ще! Не край!