То не день затьмився, то не сон приснився,
Не міраж явився, не здалось мені –
Журавель у небі від ключа одбився –
Повернув у вирій – навесні.

Повернув у вирій, крильми розгортає
Зорі дзвінкохорі в темних небесах.
Хоч ніхто не бачив, але кожен знає,
Де проліг його прощальний шлях.

А за ним у тузі без упину линуть
Всі його балади, всі його пісні –
Про червону руту, про синів, що гинуть
На війні та в маминому сні.

І цвітуть по ньому лози над водою,
І цвіте по ньому жито на землі,
Та погодься, Пісне, – жаль, коли весною
Відлітають в ірій журавлі.