Сріблом плесо розійшлося.
Повний місяць – чисте злото.
Шкаралупа з неба світить
Попід ноги.
Ген – болото.
Йде, танцює дика діва.
Слід у слід по ній – лисиця.
На воді круги пускає,
Не вгрузає – чарівниця.
До зорі світати стане,
І все мов мара розтане.
Танцювала над водою
І стомилась – більш немає.
Лиш на пам’ять у рудої
В очі звузька мигне згадка.
І назве ім’ям отої
Своє рідне лисенятко.