Скотилося сонечко,
Стежка самотньості
Мене покликала
Голосом тихим.
Крок – і закапали сльози.
Крок – і закапала кров.
Серденько вирване,
В темряву вкинуте.
По стежці крокую,
Самотняя.
Тривожною стежка
Обійнята мрякою.
Чути відлуння
Рідних голосів.
Кличуть із темряви.
До них би кинулась,
Та зійти зі стежці
Не можу я.
У завісі темному
Маряться образи.
Та недосяжні
Для мене вони.
З сльозами і кров’ю
По стежці самотньості
Прямую у вічність.
Не можу не йти.