Де ти, моя ріка скам’янілая,
Чиї вмиваєш рани...
Горе твоїм синам, моя милая,
Що тебе скували...

Стану вільним як вітер – твою розвію тугу...
Догори злечу, торкнувшись неба – впаду на твої груди...
Випливу очищеним, випливу очищеним,
Випливу очищеним – ти ніким не знищена...

Дівоча твоя краса згублена ярмом
Додолу волю хилить...
Тобою напитись би сповна, торкаючись чолом,
Шепочучи: Либідь... моя Либідь

Стану вільним як вітер – твою розвію тугу...
Догори злечу, торкнувшись неба – впаду на твої груди...
Випливу очищеним, випливу очищеним,
Випливу очищеним – ти ніким не знищена...

Зорі неба... зорі ночі...
Освітіть у снах згублену в віках... (2 рядки – 2)