Сховай тихий гай від темної ночі
Стежками проводжай у рідну даль
Неси мій вороний, шалений вітре
В далекий край...

Де не чути вже пісень Бояна – Русь земля свята стояла
Ріками віками рани омивала та спомином кричала
Як "чорне сонце" закриває путь-дорогу нам буревієм в очі
Предвіщали злу біду голодний вовчий плач і сни дівочі

А небо стогне птахами ночі
Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче
Хмари сльози стрілами в роси
Христовим дітям – онукам Хорса

– Місяцю мій, ти очі свої йому віддай
Як блукатиме він у пітьмі!

Мов лебедині крила нас біда накрила – біль у скронях
Із полону соколом додому – братська кров в моїх долонях...

А небо стогне птахами ночі
Їх клекіт страхом наскрізь лоскоче
Хмари сльози стрілами в роси
Христовим дітям – онукам Хорса

– Вітре мій, крила свої ти йому віддай
Як блукатиме він у пітьмі!

Полетіли разом над землею
В невідані поля долаючи шлях небесами
До ріки Каяли: бачиш вітер всміхається нам!
Бачиш вітер всміхається нам!