Чуєш,
Як шелестить нами час –
Гасить епохи, скорочує дні.
Чуєш, як проповзає повз нас –
Все затихає на трохи в химерному сні.
Почуй в собі,
Як грають тілом хвилини,
Старіють години, сіріють думки.
Слухай, від тих хвилин залиши
Хоча б у пам’яті спомин, радості гомін
Залиши...

Приспів:
Я повертаюсь на трохи
В прожиті мною епохи,
У захоронені дні свої.
О, згадаю всі старі притчі,
По вже померлих обличчях
Востаннє поглядом промайну.

Гляну –
І пронесуся туди
В штормі часу холоднім
Привидом буднів.
Мій рай – у стертім часом камінні,
В прожитих ночах осінніх,
У мріях сліпих.
Лента
Моїх безформених згадок
Мною живе, у себе зве.
Зникну.
Я – виру часу нащадок.
Я не повернусь, я там залишусь.

Приспів

Слухай,
Як листя зашелестить
В кронах дерев, в подиху трав.
Це я
Вертаюсь в згадану мить.
Згадуй мене, як тінь промайне.