– Ой, мамо, не можна із нелюбом жить,
Ой тяжко, ой важко з ним реч говорить.
Ой лучше я буду свій вік дівувати,
Ой лучше я буду свій вік дівувати.

– Ой, доню-голубко, яка я стара,
Мєнє у могилу лягати пора.
Як очі закрою, що буде з тобою?
Останеся, доню, навік сиротою.

– Ой, мамо-голубко, не плач, не ридай,
Готовь рушничочки, хустки вишивай.
Нехай я з нелюбом все щастя затрачу –
Ти будеш весела, одна я заплачу.

Ой там, край дороги крест Божий стоїть,
Там рано і пізно матуся кричить:
– Ой, Боже, мій Боже, що я наробила?
Свою рідну дочку зі світа згубила.