Верховино, світку ти наш!
Гей, як у тебе тут мило!
Як ігри вод, плине тут час,
Свобідно, шумно, весело.

Ой немає краю, краю
На ту Верховину!
Коби мені тут побути
Хоч одну годину!

З верха на верх, а з бору в бір
З легкою в серці думкою,
В чересі крис, в руках топір,
Буяє леґінь тобою.

Єсть у мене топір, топір,
Ще й кована бляшка,
Не боюся того німця,
Ані того ляшка!

Ей, що ми там Поділля край!
Нам полонина – Поділля,
А бори – степ, ялиця – май,
А звіра голос весілля!

Черемоше, Черемоше,
Бистра твоя вода!
Дівчинонько хорошая,
Гарна твоя врода!