А в суботу увечері
Пасла Меланка два кочера.

Вона пасла та й запасла,
Шукаючи, вона заблудилась.

Шукаючи, вона заблудилась,
Та й прибилась у чистоє поле.

Та й прибилась у чистоє поле,
Де Василько оре плужком.

Де Василько оре плужком.
– Ой Василько, мій батеніко,

Ой Василько, мій батеніко,
Возьми мене із собою.

Я ж тобі буду шанувати,
Каждої суботи буду прибирати.

Наша Меланка – заміталка,
Во синьому морі ложки мила.

Во синьому морі ложки мила.
Білесенький фартушок вона замочила.

Повісела його на ворота:
– Подуй, вітре, подуй, буйнесенікий.

Подуй, вітре, подуй, буйнесенікий,
Висуши Меланки фартушок біленький.

Наша Меланка не сама ходе –
Нашу Меланку Василь воде.

А ти, Меланка, не гордися,
Старишому пану поклонися.

А ти, пане, не скупися,
З нашою Меланкою розплатися.

Щедрий вечір, добрий вечір,
З Новим годом, з Васильом!