1.
Де ви, дні, шалених зачісок, платтів?
О, де, ви, дні полуничних полів?
Де, ви, дні літа, любові і миру?
Дні пристрастей виру, польоту голів.
Дні чесного бруду і брудного щастя,
Дні величі смертних, дні дерев і полів.
Дні злетів, падінь і прямої дороги,
Яка всіх сьогодні швидко в пекло несе.

2.
Я відчиню вікно своє дерев’яне –
Повітря на запах як півсторіччя тому.
Календар летить надто швидко – він п’яний,
Він не бачить, не чує, що йому я кажу.
Відлітають до хмар мої птахи ностальгії,
Повертаються і рвуть з моїх грудей шматки.
Вони з календарем моїм п’ють разом й пили,
Сиплючи пил на гітарні кілки.