Приспів:
Життя – це стежина, по якій завжди ідеш,
Так рухайся ти далі і бери, що береш.
Ніколи ти не стій, а продовжуй іти,
В цьому житті шукай своєї мети. (весь куплет – 2)

Іду по дорозі, всюди бачу я тут гнів,
Він створений був нами і більше ніким.
Так люди стали злими, не такими як колись,
Тому що наша влада не дає нам прохід.
Ми мусим виживати в цьому клятому житті,
Не давати перешкодам шлях ламати на меті.
І рухатися далі по українській землі,
Бо можем втратити ми все, що маєм в цьому житті.
Не слухати нікого, просто йти по вогні,
Йти до кінця по цій дорозі до мети.
Не зважати ні на кого, добиватись тільки свого,
Щоб мати потім все, що завжди ми хотіли.
Ми хотіли, щоб було наше життя красивим,
Але тільки не таким, як зробила наша влада.
Ми здолаєм перешкоди, будем йти до кінця,
Тому що ми знаєм, що у нас є мета.

Приспів

Страшенно вибачаюсь, що не був я патріотом,
Та прощення зараз прошу в української землі.
І мета моя єдина, щоб ми жили у добрі,
Щоб здійснилися бажання замість лютого повстання.
Вже набридли ці розмови про життя в моїй країні,
Наша влада обіцяє, що життя стане красивим.
Але зміни ми не бачимо і ще довго до них,
Тільки чуємо молитви під покровом золотих.
Я не можу це терпіти, так дивитися на все,
Як руйнується країна, мати Україна,
Як на грані із помилкою стираються долоні,
Що очікувати далі від нашої долі.
Та не здамся я ніколи, буду йти завжди вперед,
Тому що бачити я хочу України злет.
Я долаю перешкоди, я іду через літа,
Тому що я знаю, що у мене є мета.

Приспів (2)