Виконавець: Повстанські
Слова і музика: народні |
Мов олень той, загнаний у болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться ватага тут піхоти,
Кіннота йде за ними по слідах.
А бій кипів... Останній, може, з боїв.
За полком полк пливе ворожих сил
І грізна вістка: "В нас нема набоїв".
Вполудень стихло, впав останній стріл.
Зігнали всіх, забрали від них зброю,
Вільним синам святої боротьби
І впав наказ, щоб власною рукою
Копали тут самі собі гроби.
"Готова вже могила, всім єдина!" –
Промовили, нам відповідь дав кат:
"Ось вам соборна вільна Україна!
Для вас нема ні ласки, ні пощад.
А хто б із вас прийняв вірну присягу,
Що буде він повік вірний Москві
І відречеться нині свого стягу,
То буде він щасливий і живий".
В холодну днину серед снігу й мряки
Над сумним гробом, що на них чекав,
Мовчало триста шістдесят юнаків,
Ніхто не зрадив, ласки не благав.
Упав наказ, клекочуть скоростріли
І стелиться козацтво, мов трава,
І труп за трупом паде до могили,
А скоростріл клекоче, невгава.
Пливуть літа, від роду і до роду
Розносить думу наш новий Кобзар
І оживає у піснях народу
Скривавлений не помщений Базар.