Виконавець: Стрілецькі
Слова і музика: народні |
Ой у полі могила з вітром говорила:
– Повій, вітре буйнесенький, щоб я не змарніла.
Щоб я не змарніла, щоб я не зчорніла,
Щоб на мені трава росла та ще зеленіла.
– Повію, повію, як сам розумію,
В чистім полі край дороги калину посію.
Росла там калина в самоті єдина,
А Бог знає, що за мати поховала сина.
Поховала сина мати-Україна,
Ніхто за ним не заплаче – молода дівчина.
А вітер не віє, і сонце не гріє,
Тільки в степу край дороги могила чорніє.