Все минає у природі,
В цьому є найвища суть,
А в душі, на самім споді,
Тихі спогади живуть.
Наша пам’ять завжди з нами –
У великім і малім.
Все частіш мені ночами
Сниться наш стареньким дім.

Приспів:
Може, рано, може, пізно –
Вверх по сходинках залізних,
Як по клавішах рояля, –
Вище, вище, вище звук...
То сміюсь, то часом плачу,
Вірю в долю і в удачу,
А життя дає на здачу
Стільки болю і розлук...
Рідний дім мій – вірний друг!

За добро усім воздасться,
Серед райдужних заграв
В домі проживало щастя,
Я тоді того не знав.
Кожен день тут був, як свято,
Ми жили на зло біді,
Тут були і мама, й тато
І живі, і молоді...

Приспів

Що було, уже не буде,
Дні зникають вдалині,
В нашім домі інші люди,
В них інші долі і пісні...
В душі у мене рвуться струни,
І спогадів – дев’ятий вал...
Дитинство наше й наша юність
Вночі виходять із дзеркал.

Може, рано, може, пізно –
Вниз по сходинках залізних,
Як по клавішах рояля, –
Нижче, нижче, нижче звук...
То сміюсь, то часом плачу,
Вірю в долю і в удачу,
А життя дає на здачу
Стільки болю і розлук...
Рідний дім наш – вірний друг!