Любая свекрухо, вже ж якщо ваш син
Взяв мене дружиною своєю,
Може, й не підходжу я під ваш аршин –
Бути доведеться нам ріднею!
Хоч і не підходжу, може, я під ваш аршин –
Лучче, вірте, бути нам ріднею!

Буду вам годити скрізь і повсякчас,
І мов рідна донька, обіцяю:
Щиро і уважно слухатиму вас,
Та робитиму – сама як знаю!
Щиро і уважно дуже вислухаю вас,
Та, звиняйте, учиню, як знаю!

Дякую, що син ваш зріс на радість всім,
Що розумну голову він має...
А як не навчили ви його де в чім –
Я навчу, вже вибачте, як знаю!
А якщо не так навчили ви його де в чім –
Не сумуйте, перевчу, як знаю!

Любая свекрухо, вам скажу одне:
Я в усьому швидко розберуся!
Хай лиш любить палко ваш синок мене –
Я ж тоді навік із ним зростуся!
Хай щодня й щоночі палко любить він мене –
Я ж онуками не забарюся!

Любая свекрухо, вже ж якщо ваш син
Взяв мене дружиною своєю –
Може, й не підходжу я під ваш аршин –
Бути доведеться нам ріднею!
Хоч і не підходжу, може, я під ваш аршин –
Лучче, вірте, бути нам ріднею!