Ще холодні прогнози в синоптиків,
Але вже, як від теплого дотику,
Прокидаються плюшеві котики
У густих верболозах Десни.
Непримітні і ненадокучливі,
І красою прості, не оглушливі,
Та, мов юне кохання, зворушливі,
Перші квіти нової весни.

Не півонії і не гортензії,
Без жоржин і нарцисів претензії,
І не витримать їм конкуренції
Із букетом гвоздик чи лаванд...
Їх бентежать ефекти й овації
І відлякує поетизація,
Але їх ненав’язлива грація
Варта розкоші пишних гірлянд.

Хтось обожнює різну екзотику,
Хтось – ампір, хтось – бароко чи готику...
А мені сірі й лагідні котики
Є миліші дарунків усіх!
Принеси мені їх на побачення –
І ті квіти, для мене призначені,
Будуть мати таке ж саме значення,
Як для інших – троянди в росі!
Будуть мати, повір, більше значення,
Ніж для інших – троянди в росі!