Знову Гамбург зустрів нас дощем,
Плачуть голі дерева у сні.
Закриваюсь од вітру плащем,
Та не затишно зовсім мені.
Гіркі думи мої, невеселі,
Точать серце у цій далині.
Десь дружина в холодній постелі,
Я ж тиняюся по чужині.

Приспів:
Чужина, чужина, чужина
Не зігрієш ти душу мою,
Бо мій дім і родина моя
Залишилися в ріднім краю.

Де б не був: у Нью-Йорку, Берліні,
Чи в туманному Лондоні теж,
Земляків моїх очі журливі
Серед тисяч чужих пізнаєш.
В них і смуток, і біль невимовні,
За майбутнє дітей своїх страх,
Ой, як часто слізьми вони повні –
Все читаєш у рідних очах.

Приспів

На полях, на будовах, в борделях
Рідну мову почуєш свою, –
Земляки, розпрощавшись з ріднею,
Там за безцінь себе продають.
Українці! Козацька родино!
Доки будем рабами в раю?
Повертайтесь назад в Україну
І державу будуйте свою.

Приспів:
Бо, яка б не була чужина,
Все одно – ви чужинці на ній,
Не замінить вам матір вона,
Щастя – жити в своїй стороні.