Далеко на Поділлі, над Збручем,
Село моє на рідній Україні.
І серце стисне болем-обручем:
Чому не разом я з тобою нині.
Нас доля розлучила, розвела,
Та я самотнім журавлем полину
На той дитинства берег – до села,
У край батьків, який колись покинув.

Приспів:
Село моє – колиска і поріг.
Зросли мої там друзі і надії,
І понесли в життя, в широкий світ,
Неначе птаха, крила молодії.
Село моє, до тебе прагну я
Душею, спогадом, у снах і в мріях.
І оживає молодість моя,
Коли літа згадаю молодії.

Згадаю сад весняної пори,
Біля воріт заквітчану калину,
Політ лелек і гамір дітвори,
Велику й дружну всю мою родину.
І де б не був, далеко в чужині,
Я повернусь до тебе, до святині,
Віддати шану рідній стороні,
Спочить душею в батьківській хатині.

Приспів