І день мине, і два, і вік –
Чий сон я розбудила?
Хто був той дивний чоловік,
Якого ти любила?
А голос осені ламкий!
Як тиша світанкова!
Він просто був один такий,
Не схожий ні на кого.
Той голос дивний, наче дим,
Чия душа озвалась?
Він просто був такий один,
Кому я здивувалась.
Ти теж була йому одна
У щасті і в стражданні?
Була любов така чудна,
Як міфи стародавні.
Так хто ж він був – поет, чаклун,
Що вам таке зробилось,
Його ім’я на сотні лун
У просторі розбилось.
А на якому віражі
Зустрілись дві дороги?
То біла магія душі,
Тайнопис Бога.