Ти Володар таємниць,
І океан
Мілкий для Тебе, як сльозина.
У польоті птиць
Я бачу Твій усміх дивний.

Хай з небес озветься грім,
Хай вирують води гір,
Але в леготі вітру
Почую Твій лагідний голос.
Ясним променем проймеш
Мого серця глибину,–
І віри зерно
Дозріє у золота колос.

Ти сказав, – і світ постав,
І цвіркуни заграли симфонію в раю,
І зустрів Адам єдину, прекрасну, чарівну...
І любові дивоцвіт рай запалив,
І щастя наповнювало груди,
Але змій-хитрун плід зла
Дав у руки людям.

Ти не звів з небес вогонь,
Не струснув каміння з гір,
Ти людську наготу
В овечі шкури вдягнув.
Відпустив людей у світ,
Але їх не покидав,
Свого Сина послав,
Що викупив їхню вину.

Хай з небес озветься грім,
Хай вирують води гір,
Але в леготі вітру
Почую Твій лагідний голос.
Ясним променем проймеш
Мого серця глибину,–
І сіре каміння
Здійметься квітками вогню.

Ти – Володар таємниць.