Ой під вишнею, під черешнею,
Стояв старий з молодою, як би з ягодою.

Она просилась, она молилась:
– Пусти ж мене, старий діду, на улицю піду.

– І сам не піду, тебе не пущу,
Бо ти єще молоденька, гуляти раденька.

– Хоч наважишся, хоч ти напрешся,
Як я схочу, то і піду, і гуляти буду.

– Ой не йди, любко, не йди, голубко,
За то тобі куплю хатку, при ней сіножатку.

І также ставок і близько млинок,
Понад краєм горбок і вишневий садок.

– Не хочу хатки, ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Чи не був би гріх і людей всіх сміх.
Так тратити вік з тобою, бувши молодою?

Ти старий труп, труп, сиди ж тут, тут,
Наварила-м тобі каші і два горшки кваші.

Ти старий дідуга, згнув-єсь ся, як дуга,
Тобі бабу було брати, не мені вік в’язати.

Згиньте, пропадьте, старії кості,
Не сушіте, не крушіте моєй молодості.