Виконавець: Жартівливі, сатиричні пісні
Слова і музика: народні |
Надворі дощ, а в сінях калюжа,
Розсердилась мила на свого мужа.
Розсердилась мила на свого мужа,
Лягла на піч спати, та якби недужа.
А милий, сидючи, на піч поглядає:
– Чи ти лежиш в злості, чи вмирати маєш?
Ой устав милий, бере одягання.
Піду я шукати милій поживання.
– Ой уставай, мила, бо я приніс меду!
– Ой, бігме, не встану, голівки не зведу.
– Ой уставай, мила, бо я приніс пива.
– Ой, бігме, не встану, болить в мене спина.
– Ой уставай, мила, приніс я горілки!
– Ой, бігме, не встану, шукай собі дівки!
– Ой уставай, мила, приніс я дубинку,
Приніс я дубинку та й на твою спинку!
А мила устала, як би й не лежала:
– Признаюсь по правді, я здуру лежала.
Мні ніц не боліло, ні руки, ні кості,
Тільки я лежала з великої злості.