Виконавець: Жартівливі, сатиричні пісні
Слова і музика: народні |
– Ой чи мені вдову брати, чи вдови дівчину,
Ой чи мені пуститися в пустую пустиню?
Іде гультяй улицею, в сопілочку грає,
Кажуть люди – то парубок, а він жінку має.
Закликали молодиці нічку ночувати,
Поставили стороженьку – од баб вартувати.
Вартувала стороженька – всі добрії люди:
– Тікай, тікай, гультяєнко, біда тобі буде!
А молодий гультяєнко і сам догадався,–
Зігнувсь, зігнувсь понад тином та й в зіллі сховався.
Пішли тії молодиці того зілля рвати,
Стали того гультяєнка сліди пізнавати.
Нема ж того гультяєнка, нема його тута,
Повсходила по слідочкам шалфія та рута.
Ой вискочив гультяєнко та взявся у боки:
– Подивіться, молодиці, який я високий!
Подивіться, молодиці, у кого я вдався,
Хіба дасте копу грошей, щоб поженихався!
Перебреду бистру річку, на бережку стану –
Одна несе вареники, а друга сметану!
Перебреду бистру річку, стану на пісочку –
Одна мила штани несе, а друга – сорочку.
А котора штани несе, то та моя буде,
А котора рубашечку – пущу поміж люде!