Де сплять у могилах діди-козаки,
Де місяць гуляє над степом широким,
Там чується маревом подих глибокий,
З Великого лугу там віють духмяні вітри.

То Кузьма та Дем’ян – Божії ковалі,
Колись в давнину прив’язали до плугу
Зміюку велику та й зорали по лугу,
До Чорного моря порили річки та балки.

Приспів:
Вітер дме, трави гне... (3)
Вітер дме, гей...

До заходу сонця порубаний шлях,
Що було колись, то тепер позабуто,
Мовчить Волопас, то так має бути,
Душа загубилася десь в бур’янах.

Не треба шукать зачарований скарб,
Ще час не прийшов, щоб він дався у руки,
Підняти крила та й на чайці за вітром чкурнути,
Що за думу мичить німий божевільний кобзар?..

Приспів