Все літо я десь промандрьохав,
В Криму і на Доні бував,
Я тисячу верств переїхав,
Все літо прочумакував.
В село повернувсь на Покрову,
В багнюці я ледве не втоп,
Приплентав нарешті додому,
У рідний старий Конотоп.
Воли мої на винокурні
Смакують барду до весни,
Жирують до мандрів майбутніх,
Щоб легше тягнули вози.

Приспів:
А люлька – пих-пих-пих, дим випуска,
Відпочиваючи з волів і привозка.
А я все гріюсь та дрімаю на печі,
Навіть до жінки не спускаюсь уночі.

Коли б та зима була вічна,
Худрига б мела за вікном,
Життя б не набридло запічне,
У дурня б грав з довговиком.
І люльку смоктав, аж пропалив,
Три торби тютюну спалив,
Мороз мені лютий порадив,
Щоб з хати на двір не ходив.

Приспів

У тиждень три рази я вийду,
Насуну кожух із вовни,
До любих волів завітаю,
К друзякам піду до корчми.
Ми вип’єм горілки з три кварти,
Заллємо чумацьку нудьгу,
Пісні заспіваються, жарти
Про долю бурлацьку свою.
Нехай зараз лається жінка,
Що я на печі все лежу,
Терплячий я тільки узимку,
Весною їй хвоста покажу.

Приспів (2)