Час майнув, як блискавиця,
У тумані скрилась даль.
На життєвій нашій ниві
Були радість і печаль.
Вже на скронях срібний іній,
Чомусь важчають літа,
Та ще сонячне іскриться
Рідна усмішка твоя.

Приспів:
Моя кохана, ти чого зажурилась?
Поглянь, довкола знов буяє весна,
Літа минули, але ми не змінились
В палкім коханні молодіє душа.

Чари линуть променисто
Із закоханих очей...
Ох, не знаєш ти, кохана,
Скільки я не спав ночей.
Як замріяно дивився
Я, прощаючись, услід,
Як беріг тебе мій погляд
У житті від всяких бід.

Приспів

Ти поглянь, на небосхилі
Ваблять квіти запашні...
Разом нам пройти б з тобою
До фатальної межі.
Надвечір’я, надвечір’я...
Та назавтра знову день.
Я тобі, моя кохана,
Ще не склав усіх пісень.

Приспів