Виконавець: Ярослав Даос
Слова: Ярослав Даос |
Не той вже сніг
пішов що то колись
бувало.
І не рипить
Коли із наймів йдуть
Великі Люди.
Повз ті "хліви"
й голодні очі
ледачих жителів "хлівів".
Надсилу втомлені,
але щасливі
що день сей наймита
минув.
На день вже
ближче до зарплати.
"Копійку" в мертвеє
Село
І для дітей, і для
родини
тоді везуть новітні
батраки.
Господарі ж були
поки Село
не вмерло...
Шістнадцять літ
бездарної "верхівки"
Убити "Корінь"
а нарід – в раби!
А поки що потомлені –
в "общагу" .
І пролетить
той "світлий" час
ледачого звір’я
Бо Ніч – це простір є
для п’яної свинячої
Гордині,
для боягузливих
звірячих зграй,
Хліварних барів
"Тулубних" тусовок.
Благословенний ранок
очищає Люд
І монотонний день
Попереду робота.
Нашвидкуруч зібравши
"тормозки",
для "медитацій" "рак легень"
узявши,
за пазуху пом’яту пачку
"Пріми"
Безжурним сміхом
гомоном –
"Пішли, чи ти готовий
вже я то все зібрався?"
Не ядовиті, кпини
Людини Праці
братерськії бригади
громадами в роботу.