Льодяні окраїни Всесвіту
Не відчувають нестачі тепла,
Застиглий дим
Важким сірим пилом
Накриває
Залишки життя...

Чому ж тоді
Нам так тісно в безодні?
Чому наші ноги
Не лишають слідів,
Що мали б свідчити
Про існування життя
На Землі?

Впала епоха,
Й свідок став суддею,
Замаскувавшись
Під чужі поняття –
Саме це
Дало йому силу
Дивитись в очі
Безглуздої смерті,
Бути статистом
У кривавій війні
І перемогти,
Захищаючи правду.

Ми довго йшли,
Міряли кроками
Спустошений світ.
Нашим життям
Скористались інші,
Залишивши нам
Лише свої спомини,
Що після їх смерті
Стануть нашим майбутнім...

Я прокинувсь від болю,
Немов у лещатах
Затиснули скроні –
Гілка вдарила в скло,
І мій світ
Розлетівсь на шматки.
Може все навпаки,
І цей світ не існує
Без мене?
Лише один крок,
І ми будемо разом
Завжди...