Звикаєш ти до вигнання й біди,
Ридаєш на самоті
Нещасний батько.

Не розкаюсь!
Я не розкаюсь при вас!
За вбивство кара страшна –
Втрата сина...

І звикнеш ти до вигнання й біди,
Їх заслужив ти!
Не звикнути тобі до самоти,
Спричиненої смертю сина.

Літаєш ти високо, не впади
Згори зненацька до тла...
Ікара доля така.