Світ надійних та вічно помитих машин,
Озер блакитних та озер металік.
Запахів піцци та соків-фреш,
Вибритих тіл та вибрито-свіжих газонів.

Загусла сльоза із кленового серця, –
Символ добробуту й ситої смерті:
Силіконо-рожево всміхнеться тобі
На перехресті, на перехресті.

...І вже не тривожиться сірий туман
Безглуздям про подвиг й непевне безсмертя.

...Опущені плечі зелених дахів...
Далекі, облізлі од вітру тремтять...

Рідні колись, –
Заплакані плечі...

Струмені сліз, обірвався поділ,
Волоче нитками час.

(Час за часом, час за часом...)

Лиш в сутінках тихо хрипітимеш:
"Здрастуй, брате далекий, з досвідом біженця!
Брате далекий, мій вічний втікач від
Синього, білого, жовтого неба!

Брате далекий, мій вічний втікач
Подалі від себе, від себе, від себе..."