Ой п’є Байда мед-горілочку,
Та не день, не нічку,
Та не годиночку.

Прийшов до нього цар турецький:
"Ой що ж бо ти робиш,
Байдо молодецький?"

"Ой п’ю, царю, мед-горілочку,
Та не день, не нічку,
Та не годиночку".

"Покинь, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку
Та йди царювати!"

"Твоя дочка – поганая,
Вся турецька віра –
Віра проклятая".

Ой як крикне цар турецький
Та на свої слуги,
Слуги молодецькі:

"Візьміть Байду, ізв’яжіте
Та за ребро гаком,
Гаком зачепіте!"

Взяли Байду, ізв’язали
Та й за ребро гаком,
Гаком зачіпали.

Висить Байда на дубочку
Та не день, не два,
Та й не одну нічку.

Прийшов до нього цар турецький:
"Ой що ти бачиш,
Байдо молодецький?"

"Бачу, царю, два дубочки,
А на тих дубочках
Сидять голубочки.

Дозволь, царю, лучка взяти
Тобі на вечерю
Голубочка зняти!"

Ой як стрельнув Байда з лука –
Та попав царя
Поміж самі вуха,

А царицю – в потилицю,
А цареву дочку –
В саму головочку.

"Тобі, царю, в землі гнити
Байді молодому
Мед-горілку пити!"