Чорні хмари налітають, дрібні дощі йдуть,
А молоді жовнярики мед-горівку п’ють.

Ой п’ють вони горілочку, їдять ягідки,
Бистрим оком споглядають на чужі жінки.

Чужі жінки, як ягідки, як весною цвіт,
А ти мені, шабелино, зав’язала світ.

Возьму я тя, шабелино, за гострі боки,
Та й пущу тя, шабелино, в Дунай глубокий.

А як собі, а як собі жіночку знайду,
Тоді тебе, шабелино, до боку вчеплю.