Виконавець: Емігрантські
Слова і музика: народні |
Моя жена в Евуропі жиє,
Нич не робит, лем чорну зем риє,
Риє, риє, крумплі насипує,
Од милого новини не чує.
А як она новину почула,
Вшитко собі до порядку дала,
Она сіла на враного коня,
Остань здрава, Евуропо моя!
А як она на коня сідала,
Та она ся прегрозні старала:
– Ой Боже мій, як ся грозні старам,
Як я тоту воду преплавать мам?
А як она воду преплавала,
О своїм ся мужові питала:
– А він деська у той Америці,
Робит він там в желізній фабриці.
Покля она до фабрики дошла,
Уж милого живого не нашла,
Лем тоту кров, што з нього цяпкала,
Гірко собі над ньом заплакала:
– Ви, гунтаре, што сте наробили,
Же ви мого мужа так змарнили?
Не зробил вам ничого планого,
А ви йому прервали смерть його.
– Кедь ми йому прервали смерть його,
Уж не видиш ти його живоґо,
На гробі му чорна ружа росне,
Квіт і опал, бо плаче жалосно.