Виконавець: Тартак
Слова: Олександр Положинський | Музика: Тартак |
Ох, це вже нездолиме прагнення
Нового здобуття або досягнення –
Штовхає в спину, тягне вгору!
І наче перцем на сідниці –
Вже й на місці не сидиться
І серце рветься до безкрайнього простору!
Впаде з душі важкий тягар
І кров солодка, як нектар,
Біжить по венах, б’ється в скроні!
Зникають всі бажання ниці,
Й нема ніякої різниці
Кермо чи зброя просяться в долоні!
Приспів:
Ти майже на вершині світу!
Ну як тут можна не радіти?
Як тут можна не радіти?!
Здається – поруч небеса
І навкруги така краса!
І навкруги така краса!
Ніхто не знає до пуття
Чи це дорога, як життя,
Чи це життя, немов стрімка дорога!
Та всі ми прагнемо пригод
І подолання перешкод,
І кожен має власне розуміння бога.
Шалений "круть", моторний "верть",
І десь позаду шкандибає смерть,
А десь попереду – вогонь над виднокраєм!
І без вагань, і без розмов,
Лиш поруч дружба та любов,
І в серці музика, що завжди в серці грає!
Приспів