Доле моя, доле, виорав я поле,
Посадив на ньому перекотиполе.
Доглядав старанно, поливав щорана,
Пий собі, билинно бідна безталанна.

Вже ж тобі не треба циганом блукати
І своєї долі між чужих шукати.
Ось тобі маєток, запускай коріння,
Висівай щороку молоде насіння.

Хочеш будеш лугом, хочеш станеш гаєм,
Будеш серцю другом і пташині – раєм,
Лиш рости велике... Виросло невірне,
І втекло від мене із коханцем-вітром,
І втекло від мене із коханцем-вітром...