Нащадки, нащадки,
Такий цей зварйований час,
Наш ворог і ближній, і звір,
Що ховається в хащі.
І, може, нам тільки життя,
Що надія на вас,
Нехай ми жорстокі і дикі,
Ви будете кращі!

Нащадки, нащадки,
Ми слухали шепіт зірок.
Та з шепоту того
Збагнули так мало, ледащі...
Ми бачили Бога,
Ми були від нього за крок,
На ближче не стало нам духу,
Ви будете кращі!

Нащадки, нащадки,
Ще в нас прокидається звір,
Коли ми здіймаємо списи
І крутимо пращі.
Та все ж так по-людськи
Живі ми найвищою з вір,
Нас небо ще прийме назад,
Бо ви будете кращі! (ост 4 рядки – 2)