Я на зорі вирушив в дорогу;
Тільки спогад, мила, залишив тобі.
Я не любив крокувати вногу,
Я любив ходити сам по собі.

Я не хотів, щоб мене чекали.
Що було – минуло, вітром рознесло.
Я не навчивсь в горі і в печалі
Цінувати рук твоїх тепло.

Сотні пісень співано й почуто,
Скільки добрих згадок і рожевих мрій,
Тисячі слів сказано й забуто,
Скільки не здійснилося надій.

Скільки доріг зтоптано ногами –
Лиш одну я виберу із отих доріг.
Скільки думок довгими ночами –
Лиш одну я дотепер зберіг.

Знову стою я на перехресті...
Хто ж мене чекає? І куди піду?
Хто не забув в славі і в безчесті?
Хто розділить радість і біду?

Я поверну на твою дорогу.
Що було – минуло, вітром розмете.
Знаю, тепер до твого порогу
Лиш одна дорога приведе... (весь куплет – 2)

Лиш одна дорога приведе... (2)