Знову вітер розплітає волосся,
Знову тану в обіймах твоїх.
Не спитаєш як без тебе жилося
На самотній, самотній землі.

Я не знала про те, що буває любов
На сьогодні, на завтра, на вік...
То не сльози в очах, то мій радісний сміх,
То надія на щастя для всіх.

І нехай, і нехай промине багато літ,
З часом зміниться довкола білий світ.
І не буде в нім образ і самоти,
Якщо будеш поруч, завжди будеш ти...

Що недень, що не день, то тисячі думок...
То не зліт, то не зліт – то твій найперший крок...
Стільки ще у нас не пройдених доріг,
Аби ти лише любов свою зберіг.

Знову вітер розплітає волосся,
Знову тану в обіймах твоїх.
Не спитаю як без мене жилося
На самотній, самотній землі.

Я не знала про те, що буває любов
На сьогодні, на завтра, на вік...
То не сльози в очах, то мій радісний сміх,
То надія на щастя для всіх.