Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою козак молодий,
Дівчина затужила.

А був він хлопець молодий,
Його лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!"

Заплаче мати не одна,
Заплаче чорнобрива,
Бо не одного козака,
Сира земля накрила.