Стоїть явір над водою,
В воду похилився,
Сидить козак у темниці,
Тяжко зажурився.

– Не хилися, явороньку,
Бо ще-сь зелененький,
Не журися, козаченьку,
Бо ще-сь молоденький.

– Як мені ся не хилити,–
Вода корінь миє,
Як мені ся не журити,–
Само серце ниє.

Стоїть явір над водою,
Вітер ним колише,
Сидить козак у в’язниці,
Декрет му ся пише.

Декрет мі ся підписує,
Він став та й думає,
На Вкраїну поглядає,–
Там родину має!

– Ой маю я родиноньку
Далеко від мене,
Здає ми ся, видить ми ся,
Забули за мене!

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалісно краче,
Вийшла ненька на подвір’я
Та й за сином плаче.

Ти, вороне чорнокрилий,
Високо літаєш,
Чи много ти мого сина
На війні видаєш?

– Там видаю при Дунаю,
Дрібне листя пише,
Дрібонькими слізоньками
Все тяженько дише.