Ой коби я була знала, що йдеш на панщину,
Я би була ти зварила у горнятку чиру*.
Коби я була знала, що в траву зелену**,
Я би була ти зварила рибку несолену.
Ой кошу ж я, ой кошу ж я, так як другі косять,
Чужі жінки їсти несуть, моя не виносить.
Ой кошу ж я, ой кошу ж я – вже сонце в обіда,
Та надійшла попри мене близенька сусіда.
– Ой сусідо-сусідице, зроби мою волю,
Поверни там та збуди там негідную мою!
Ой кошу ж я, ой кошу ж я та й посеред лана,
[Ой] надійшли попри мене та й два отамани, (2)
А мені сі привиділо, що то штири пани.
Ой кошу ж я, ой кошу ж я вже по конець гайку,
Та вітну сі на миленьку тоненьку нагайку.
Іду собі гаєм-краєм та й собі толкую:
– Чи маю, ті, бідо, бити, чи ті подарую?
Як я буду тебе бити, будеш говорити:
"Побила мні лиха доля, не можу ходити!"
Прийшов же я та додому, взяв двері вхиляти,
А негідная сі взяла з постелі рушати.
– Ой чому ж ти, моя мила, тогди не топила,
Та як тебе близенькая сусіда будила?
– Ой тому я, мій миленький, тогди не топила,
Нема замків коло дверей, хату-м не лишила.
– Чому-с тогди не топила, як товари ішли?
– Були дрова на дровітні, до хати не ввійшли.
– Чому-с тогди не топила, та як зоря зійшла?
– Бігла вода попри хату, до хати не ввійшла.
Нічо, нічо, мій миленький, я буду паляти,
Ой іди ж ти та внеси ж ти водиці до хати, (2)
В опівночі, в три години, будеш вечеряти!
Пішов же я по водицю та й з коновочками,
Здибаюся з братиками та й із сестричками.
– Чи чули ви, рідні браття, та й ви, рідні сестри,
Що ще нині не обідав, мушу води нести?!
– Нічо, нічо, наш братику, що несеш водицю,
Коли маєш на подвір’ю ладну молодицю.
Прийшов же я до хатини, сів та й задумався,
Та й на біду, та й на лихо ліг та й іздрімався.
Негідна сі утішила та й в печі заллєла,
Та й вилізла на піч спати, кожухов сі вкрила.
Ой бо сплю я, ой бо сплю я та й не досипляю,
Миленькая як учула та й ручков махнула,
Та як спала, так збрехала, як би прибагнула.
– Була в тебе, мій миленький, вечеронька гідна.
Коли прийшла та й іззіла кіточка сусідна.
– Ой чого ти, моя мила, та така проклята,
Що я не мав сорочечки на різдв’яні свята?
– Нічо, нічо, мій миленький, то напротів поста,
Та є в мене ще на поді тих веретін доста.
А за рочок, починочок***, а за два-м змотала,
Дякуй богу, мій миленький, що-м ті сі дістала!