Іноді довго, іноді швидко,
Так холодно, так боляче, що стає просто гидко.
Я не можу більше так, осточортіло все,
Не хочу жити, побіжу, куди вітер несе.
Просто так погано, що все болить,
В очах темніє і серце стоїть.
Не відчуваю рук, не відчуваю ніг,
А навкруги нікого, хто б хоч якось допоміг.

Але чому я ще дихаю цим повітрям,
Може так потрібно, може так комусь потрібно.
Чому я живий, але вмираю повільно,
Може це потрібно, може це комусь потрібно.
Скажи, чому я тримаюсь
На цьому чорно-білому жорстокому світі.
Захлинаюсь, але ковтаю все зло,
Значить так потрібно, значить так мені потрібно!

Я більше не живу, а просто проживаю,
Я лежу і стікаю кров’ю.
Чому не має поруч когось, такої людини,
Хто б зігрів мене своєю любов’ю.
Чому, навіщо, навіщо, чому,
Комусь це потрібно, та не знаю кому.
Я шукаю відповіді, шукаю того,
Хто можливо доб’ється свого.

Але чому я ще дихаю цим повітрям,
Може так потрібно, може так комусь потрібно.
Чому я живий, але вмираю повільно,
Може це потрібно, може це комусь потрібно.
Скажи, чому я тримаюсь
На цьому чорно-білому жорстокому світі.
Захлинаюсь, але ковтаю все зло,
Значить так потрібно, значить так мені потрібно!

Tак потрібно...

А-а-а!...(4)
Чому?!...
Чому я?!...(4)

Але чому я ще дихаю цим повітрям,
Може так потрібно, може так комусь потрібно.
Чому я живий, але вмираю повільно,
Може це потрібно, може це комусь потрібно.
Скажи, чому я тримаюсь
На цьому чорно-білому жорстокому світі.
Захлинаюсь, але ковтаю все зло,
Значить так потрібно, значить так мені потрібно! (2).